Ацетонемічний синдром — це стан, який виникає в результаті порушення обміну речовин у дітей. Хоча цей стан може розвиватися в будь-якому віці, він найчастіше спостерігається у дітей від 1 до 10 років. Головними симптомами ацетонемічного синдрому є блювота, біль в животі, слабкість, нудота та запах ацетону з рота.
Причини розвитку ацетонемічного синдрому
Причини розвитку ацетонемічного синдрому повʼязані з порушенням обміну речовин у дітей. Головні фактори ризику — це гіпоглікемія та кетоацидоз. Гіпоглікемія виникає, коли рівень глюкози в крові падає нижче нормального рівня, що може бути спричинене недостатнім прийомом їжі або підвищеною фізичною активністю. Кетоацидоз — це стан, при якому в крові зʼявляються великі кількості кетонів, що виникає при порушенні обміну жирів.
- Незадовільне харчування: Діти, які їдять нерегулярно, затримуються на їжу або не отримують достатню кількість живильних речовин, можуть страждати від ацетонемічного синдрому. Також, вживання їжі з високим вмістом жирів та вуглеводів може сприяти розвитку цього синдрому.
- Інфекції та гострі захворювання: Інфекції та гострі захворювання, такі як грип, запалення горла, запалення легенів та інші, можуть спричинити ацетонемічний синдром.
- Стрес: Сильний стрес може сприяти розвитку ацетонемічного синдрому.
- Генетичні фактори: Деякі діти можуть бути схильні до ацетонемічного синдрому через генетичні фактори.
- Фізичне перенапруження: Інтенсивні фізичні навантаження, такі як тривалі заняття спортом або тренування, можуть призвести до розвитку ацетонемічного синдрому.
- Застійна хвороба жовчного міхура: Ця хвороба може спричинити збільшення вироблення ацетону та розвиток ацетонемічного синдрому.
- Невідповідність інсуліну: У дітей з цукровим діабетом, які не дотримуються дієти або не отримують достатню кількість інсуліну, може розвиватися ацетонемічний синдром.
- Передозування заліза: Передозування препаратів заліза може призвести до розвитку ацетонемічного синдрому.
- Гіпоглікемія: Низький рівень цукру в крові може призвести до розвитку ацетонемічного синдрому.
- Інші фактори: Деякі інші фактори, такі як прийом деяких лікарських засобів, гіпертонічна хвороба та цукровий діабет, також можуть спричинити розвиток ацетонемічного синдрому.
Діагностика ацетонемічного синдрому
Діагностика ацетонемічного синдрому включає аналіз симптомів, вимірювання рівня глюкози та кетонів в крові та урині, включає наступні методи:
Аналіз скарг та симптомів: лікар оцінює наявність симптомів ацетонемічного синдрому, таких як запах ацетону з рота, блювота, біль у животі та ін.
Фізичне обстеження: лікар проводить огляд та дослідження дитини, включаючи вимірювання температури тіла, пульсу та артеріального тиску.
Аналіз крові: лабораторний аналіз крові дозволяє визначити рівень глюкози та кетонів.
Аналіз сечі: аналіз сечі може допомогти виявити наявність кетонів.
Ультразвукове дослідження: допомагає виявити наявність можливих ускладнень, таких як гідронефроз, панкреатит тощо.
Інші дослідження: в деяких випадках можуть бути необхідні інші дослідження, такі як електрокардіограма (ЕКГ), рентген та інші, для визначення можливих ускладнень або супутніх захворювань.
Лікування ацетонемічного синдрому
Лікування полягає у відновленні рівня глюкози в крові та виведенні кетонів з організму, що зазвичай досягається за допомогою спеціальних дієт та лікарських засобів.
Медитаційні техніки: як знайти спокій та релаксацію
Гідратація: Дітям з ацетонемічним синдромом необхідно давати достатню кількість рідини, щоб запобігти дегідратації. У разі важких випадків може бути необхідна госпіталізація та внутрішня інфузія розчинів солей.
Корекція метаболічних порушень: Для корекції метаболічних порушень можуть бути призначені інсулін, глюкоза або інші препарати.
Дієта: Дітям з ацетонемічним синдромом рекомендується дотримуватися дієти з низьким вмістом жирів та вуглеводів.
Призначення препаратів для полегшення симптомів: лікар може призначити препарати для полегшення блювоти, болю в животі, запаху ацетону з рота тощо.
Профілактика повторення: діти з ацетонемічним синдромом повинні уникати того, що може призвести до повторного розвитку синдрому, наприклад, стресу, перевтомлення, інфекційних захворювань, переїдання тощо.
Лікування основного захворювання: у деяких випадках ацетонемічний синдром може бути наслідком основного захворювання, тому лікування повинно спрямовуватися на лікування цього захворювання.
Лікування ацетонемічного синдрому повинно проводитися під наглядом лікаря.
Синдром полікістозних яєчників — наслідки, профілактика, дієта
Корисні посилання
«Ацетонемічний синдром у дітей» — стаття на сайті МОЗ України
«Acute Management of Diabetic Ketoacidosis in Children and Adolescents» — стаття в журналі Pediatric Drugs
«The pathogenesis of diabetic ketoacidosis» — стаття в журналі Current Diabetes Reviews
«Treatment of Diabetic Ketoacidosis and Nonketotic Hyperosmolar Coma» - стаття в журналі Endocrinology and Metabolism Clinics of North America
«Diabetic Ketoacidosis: Diagnosis and Management» — стаття в журналі American Family Physician