Що таке дитяча гіперактивність? Це слово, яке звучить як діагноз, вже більше десятка років лякає молодих батьків. Дитина з працею засинає, він невгамовний і галасливий, непосида і пустун? «Він у вас гіперактивний!» — Чує мама і впадає в паніку. Але чи варто турбуватися? Що слід вважати нормальною поведінкою малюка, а коли є реальний привід для занепокоєння?
У минулому, двадцятому столітті медики вважали причиною дитячої гіперактивності функціональний розлад головного мозку. Сьогодні це явище називають «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю» (СДУГ). Батькам важливо знати: гіперактивність буває справжня і уявна. У першому випадку — це вроджене стан дитини, обумовлене багатьма чинниками (кисневе голодування в процесі пологів, стрес, перенесений матірʼю під час вагітності, успадкована гіперактивність і т. П.). У другому випадку турбуватися абсолютно немає про що: у вас здоровий, веселий і від природи рухливий малюк, «живчик».
Гіперактивність — не захворювання
Це важливо розуміти. Гіпперактивність — вроджене стан організму, яке слід коригувати. Але якщо не зробити цього вчасно, може знадобитися серйозне лікування. Діагноз «гіперактивність» сьогодні можна поставити чи не більшості немовлят. СДУГ може стати серйозною перешкодою у вихованні та навчанні дитини, тому важливо навчитися розрізняти його прояви.
Дитина неуважна, не здатна сконцентруватися на задачі на який-небудь тривалий час, нічого не доводить до кінця, занадто часто втрачає і забуває речі. При цьому важливо адекватно оцінювати реакції здорового малюка і не чекати від нього занадто багато.
Розгальмування, підвищена нервова збудливість: не може всидіти на одному місці ні хвилини, совається, крутиться, постійно крутить щось у руках, зривається з місця і т.п. Такі діти з народження мало сплять і не замовкають, варто їм навчитися говорити.
Імпульсивність: не дослухавши питання, рветься відповідати, перебиває співрозмовника, втручається в дорослі розмови і взагалі не контролює свою поведінку. Раптові зміни настрою і нерівномірна успішність: одне завдання може виконати спокійно і успішно, потім починає нервувати, і робота виходить погано.
Всі ці прояви загострюються в дитячому саду і досягають свого піку в ранньому шкільному віці. Може зʼявитися страх темряви і самотності, головні болі, навіть нервовий тик. У цьому випадку звернення до лікаря просто неминуче.
Часто СДУГ виявляється у дітей з високим розумовим потенціалом, але розлади уваги не дозволяють його реалізувати. Тому виявлення і рання корекція гіперактивності — важливе завдання для батьків і лікарів.